ОЛЕКСАНДР СТРІЛЕЦЬ
07.11.1986 – 31.08.2023
Стрілець Олександр Анатолійович народився 07 листопада 1986 року в смт. Оржів, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Оржівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.
Працював у відділі міліції в підрозділі “Барс”, згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.
Згодом молодий чоловік став займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Грав за місцеві футбольні команди, такі як “Фіалка” (Зоря), “Арсенал” (Оржів), “РОКО-Зоря” (Оржів), “Арсенал-Факел” (Обарів), ФК “Клевань-1-Діана”, “ОТГ Клевань-Оржів”. Останньою командою в якій грав Сашко був грабівський “Оріон”.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом вступив до лав Національної гвардії України. Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку “Азов”. Був у найгарячіших точках на лінії фронту. Побратими згадують його з повагою: “Він був справжнім командиром, цінував своїх людей”. Його шанували і любили.
Загинув Олександр 31 серпня 2023 року від осколкового поранення поблизу населеного пункту Кремінна, Луганської області. Під час виконання бойового завдання з евакуації поранених стався приліт до бліндажу. Він став фатальним для мужнього захисника.
6 вересня 2023 року Олександра Стрільця було поховано на кладовищі в рідному селищі Оржів Клеванської територіальної громади.
Обірвалося життя справжнього патріота, надзвичайної і світлої людини, Воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній війні.
Згідно Указу Президента України від 29.01.2024 року Серія ОК № 080417 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння українському народові Олександр Стрілець нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Олександр був щирим, відкритим у спілкуванні, понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю. Він мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті.