Черьомухін Олексій Олексійович
23.02.1987 – 08.10.2024
Черьомухін Олексій Олексійович народився 23 лютого 1987 року. Родина Черьомухіних проживала на Рівненщині в селищі Оржів, а пізніше переїхала до села Мала Каратуль Ташанської громади, де Олексій і мешкав у дорослому житті.
Олексій був відкритою, доброю, порядною та щирою людиною. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком трьох дітей і надійним другом для тих, хто його знав. Завжди працьовитий, готовий прийти на допомогу навіть тоді, коли про це не просили. У родині та громаді його цінували за доброту, чесність і відповідальність.
З першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Олексій вирішив захищати свою Батьківщину. Уже вранці він прийшов до старостату, щоб записатися до лав територіальної оборони. Коли в село привезли зброю, він негайно прибув, аби виконати свій обов’язок. Через кілька днів Олексій звернувся до військкомату й отримав повістку.
6 березня 2022 року він був призваний на службу Переяславським РТЦК та СП.
У Збройних Силах України Олексій служив командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення І механізованого батальйону військової частини А1302. Вірний військовій присязі, він сумлінно виконував свої обов’язки, дбаючи про побратимів і допомагаючи всім, хто цього потребував.
8 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області, молодший сержант Олексій Черьомухін загинув смертю Героя, захищаючи Україну.
Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище в селі Мала Каратуль.
Нагороджений почесним нагрудним знаком “Золотий хрест”, медаллю “За оборону рідної держави”. Відповідно до Указу Президента України № 392 від 06.06.2025 р. нагороджений медаллю “Захисник Вітчизни” (посмертно). 1 жовтня 2025 року відзнаку вручили дружині Тетяні та матері Світлані Михайлівні.